Вівторок, 17 березня 2015, 16:03
Вчора «Автомайдан» пікетував обласну прокуратуру. Громадські активісти, частина з яких виявилися приїжджими, кажуть, що вимагають дотримання законодавства по відношенню до громади міста Тернополя. Хоча самі по закону не спішать чинити.
Адже згідно з рішенням міської ради (делегованої тією ж громадою міста), про проведення масових заходів організатори повинні повідомити заздалегідь. Цього не було зроблено. Чому?
Це не рахуючи порушень правил дорожнього руху, якими автомайданівці знехтували, припаркувавшись в місцях, де заборонено паркуватися, а також на пішохідних переходах. Де в цей час були автоінспектори – невідомо?
А тепер – по суті самого пікету.
Щонайменше дивно виглядало, коли найбільш активними були автомайданівці, що виступали російською мовою. Так ніби вони чи не найбільше були обізнані з проблемами в Тернопільській області. Питання були загального характеру без бажання вникати в суть та слухати, щоб почути.
На зустрічі в прокуратурі було піднято декілька загальновідомих проблем, про які неодноразово писали тернопільські ЗМІ та неодноразово коментувала прокуратура. Автомайданівці переказували їх так, ніби чули про них вперше.
Мешканці Тернополя, які прийшли також попікетувати, пробували «під шумок» вирішити свої питання, де остаточну крапку вже давно поставив суд і прокуратура навіть при великому бажанні не змогла би вплинути на вирішення таких проблем.
Цікаво було споглядати, як автомайданівці агресивно вимагали закрити кримінальну справу, яку розслідують слідчі податкової, в якій фігурує сума в декілька мільйонів гривень. Це призвело до того, що прокурори пообіцяли вже за два тижні поставити в ній жирну крапку, але навідріз відмовились її закривати.
Дивно під прокуратурою було бачити і тих, хто був чи є зараз фігурантами кримінальних справ. Були там і ті, хто їв баланду не раз, а були і ті, про посадові злочини яких і оборудки у пару мільйонів гривень згадували відносно недавно.
Висновок напрошується дуже невтішний: на фоні постмайданівських настроїв почали з’являтися так звані «громадські активісти», які пробують довести суспільству свою значущість. Але роблять це методами, які точно не сприймуть в Європі, куди всі так хочуть потрапити.