В Українi, як i в усьому свiтi, збiльшується кiлькiсть протестiв. За даними Центру дослiдження суспiльства, у 2011 роцi частка загальноукраїнських протестних кампанiй соціального спрямування зросла до 62% проти 50% у 2010 роцi. Проте у новому роцi їх стане ще бiльше. Про це переконливо говорять експерти.

Дiї полiтикiв упродовж минулого року, здається, знову завели державу в глухий кут. I чимало українцiв, як свiдчать результати соцопитувань, наразi не бачать просвiтку у перспективах держави.

Чи може рiк 2012-й змiнити цю тенденцiю? Чи не опинимося ми в епiцентрi нової революцiї? Як найiмовiрнiше розвиватимуться головнi конфлiкти?

Вiдповiдi на цi запитання "Експрес" шукав разом iз керівником проекту "Полiттех" Ярославом Макiтрою, директором Iнституту публiчної полiтики Вiктором Чумаком та директором центру політичного аналiзу "Стратагема" Юрiєм Романенком.

Хто переможе на виборах?

Я. Макiтра: -- Наскiльки чесними будуть вибори, прогнозувати непросто. Хоча тенденцiї, якi є нинi, свiдчать, що триває підготовка технологiї манiпулювання їх результатами. Влада намагатиметься розпорошити голоси опозицiонерiв, зокрема й на виборчих округах. Вона сприятиме тому, щоб по кожному окрузi балотувалось 3-4 кандидати вiд опонентiв. При цьому деякi з них будуть "технiчними" представниками влади й, попри опозицiйну риторику, насправдi працюватимуть на владну команду.

Що стосується опозицiї, то вона розiгруватиме карту "або ми, або влада". Якщо вибори пройдуть чесно, опозицiя, зважаючи на нинiшню її вiдчутну пiдтримку в суспiльствi, має здобути бiльшiсть голосiв.

Ю. Романенко: -- Я не вiрю, що опозицiя набере 226 голосiв. На мою думку, проблема опозицiї сьогоднi в тому, що вона не формує iдеї, не пропонує принцово iншої моделi вiд тiєї, яку втiлює влада. БЮТ i Яценюк - усерединi системи, вони грають у рамках наявних правил, от тiльки правила стають жорсткiшими, бо, виявляється, втративши владу, можна втратити i фiзичну свободу.

Щодо чесностi виборiв, то вiд того, наскiльки прозорими вони будуть, залежить майбутнє Януковича. Бо якщо прозоростi не буде, полiтичний майданчик узагалi делегiтимiзується.

В. Чумак: - Вважаю, що, як не дивно, багато залежатиме вiд позиції Росiї i вiд того, як пройдуть вибори в цiй країнi цьогорiчного березня. Якщо Москва й далi ставитиме питання руба про здачу газотранспортних активiв, то, щоб це реалiзувати, треба буде залишитись при владi за всяку цiну. Тодi вибори проводитимуть за принципом "пiсля нас хоч потоп".

Стосовно перспектив опозицiї, то питання в тому, кого нею вважати. Чи це буде опозицiя iдейна, жорстка чи ситуативна. Сукупнiсть опозицiйних партiй -- тодi можна й набрати 226 мандатiв. Та чи здатнi вони порушити питання щодо iмпiчменту Президента, недовiри уряду – це iнша рiч. Бо, скажiмо, щодо реальної опозицiйностi "Фронту змiн" i "Удару" Кличка ще немає чiтких вiдповiдей. Бо через свою критику влади вони ще не зазнали реальних "погромiв" iз її боку - арештiв, нищення наближеного бiзнесу тощо.
Чи вийде на волю Юля?

Ю. Романенко: - Питання Тимошенко треба розглядати в контекстi торгiв iз Заходом. Тому, думаю, на початку весни в процесi домовленостей про парафування угоди про асоцiацiю з Євросоюзом її можуть випустити. Такий варiант розвитку подiй у кулуарах обговорюють серйозно. Найiмовiрнiше, для легiтимiзацiї такого сценарiю використовуватимуть рiшення Євросуду з прав людини, якщо воно буде на користь екс-прем'єрки. Цей варiант навiть передбачав би її участь у виборах.

В. Чумак: - А я думаю, що Тимошенко не дозволять брати участь у виборах. Навiть якщо буде рiшення Європейського суду про те, що лiдерка опозицiї не мала справедливого суду, процес її звільнення затягнуть так, аби вiн стався аж пiсля виборiв, пiд кiнець року.

Я. Макiтра: - Мiркую, що Юлiя Володимирiвна, найiмовiрнiше, зостанеться за гратами. I це, попри тиск, який, очевидно, буде з боку Заходу. Випускати її не вигiдно з тiєї причини, що участь Юлi у виборах означатиме кращий результат її полiтсили. Владi таки зручнiше, щоб опозицiйнi голоси вiдiйшли не БЮТ, а, до прикладу, комусь, з ким буде легше домовитися. Бо з Тимошенко пiсля таких судових процесiв i тривалого тримання її за гратами Янукович уже нiколи не домовиться.

Реформи: це про що?

 В. Чумак: - Наша влада або нiчого не вмiє, або нiчого не бачить. Тому знову буде кричати про зростання ВВП, iнфраструктурнi реформи: будiвництво дорiг, мостiв. Саме кричатиме, а не робитиме. Але такий шлях не дає поступу модернiзацiї, iнновацiям. Вiн веде в нiкуди.

Бiльшiсть країн уже розумiє, що єдиний невичерпний потенцiал - людський ресурс. I, як на мене, насправдi потрiбна кардинальна реформа освiти, зокрема й унiверситетської, яка б мала бути орiєнтованою на обдарованих людей, а не на "середню температуру по лiкарнi". Важлива також реформа охорони здоров'я. Адже наша держава посiдає однi з перших мiсць у Європi та свiтi iз поширення ВIЛ-СНIДу, захворюваностi на туберкульоз, втратi людського
потенцiалу через смертнiсть. Нiяка економiка не врятує, якщо обличчя держави не буде повернене до людей. Крiм того, важливо також вiдновити довiру до суду, реформувати правоохороннi органи – щоб "силовики" охороняли не права держави, а громадян, а суд цi права поновлював. Те, що влада називає реформами, -- не реформи. Це просто скорочення витрат. Таке ж буде й наступного року.

Я. Макiтра: - Реформи запущенi хибним шляхом, i його не так легко змiнити. От, наприклад, пенсiйна реформа. Вона мала бути чiтка й зрозумiла. А вийшло так, що для одних - однi правила, для iнших - iншi. Чомусь однi повиннi виживати на тисячу гривень, а iншi мають - не зрозумiло за якi заслуги -- удесятеро бiльше. Чи вiзьмiмо анонсовану реформу житлово-комунального господарства, з якої мало що зрозумiло. А має бути створена прозора система оплати, аби люди знали -- кому, скiльки й чому саме вони платять за послуги.

У пiдсумку, чи не кожного дня в мiстах прориває труби, а чиновники та мiнiстри коментарi про нестачу коштiв на ремонт дають на тлi розкiшни автомобiлiв й офiсiв. Хiба це реформи?

Ю. Романенко: - Передусiм треба було б допомогти тим, хто може займатись пiдприємництвом, оскiльки держава неспроможна забезпечити людей роботою. А це потребує зменшення тиску на малий i середнiй бiзнес. Важливо було б побороти корупцiю, принаймнi в нинiшнiх обсягах, коли при рiзних тендерах грошi крадуть десятками мiльярдiв.

Та, на жаль, влада пiшла протилежним шляхом. Нашi керманичi не розумiють, що краще дати людям можливiсть вiдстоювати свої права, замiсть позбавляти iншого вибору, анiж як виходити на масовi протести.

Думаю, реально наша влада намагатиметься не так реформи втiлювати, як свого не втратити.

I що далi? Революцiя?

Я. Макiтра: - Влада майже кожного дня дає новi приводи для галузевих протестiв. Очевидно, вони триватимуть. До того ж не зрозумiло, яка буде ситуацiя з трудовим i житловим кодексами, ще нас чекає епопея з продовженням пенсiйної реформи. Каталiзатором протестiв може стати й медична реформа. Та й соцiальнi виплати, очевидно, будуть скорочувати.

Загальнонацiональний протест також можливий. Проблема тiльки в тому, що наразi немає опозицiйної фiгури, яка здатна згуртувати навколо себе народ. У Росiї така фiгура є - iнтернет-блогер Навальний, а у нас нi. Як дiятиме влада, якщо революцiя таки настане? Те, що вона робить нинi, коли на 10 бабусь-протестувальниць виводять 100 "беркутiвцiв", пiдказує, що силовий сценарiй може бути задiяний. Та ще й вiрогiднiсть його дуже висока.

В. Чумак: - Соцiальнi проблеми виникатимуть у рiзних груп населення. Проте їх гаситимуть точковими вкиданнями грошей, збереженням пiльг в одних груп населення, скасуванням -- в iнших. Єдиним збурювачем загальноукраїнського протесту можуть стати вибори, бо вони стосуються всього населення. I в разi фальсифiкацiй українцi можуть вийти на вулицi масово i в багатьох регiонах. Притiм, якщо фальсифiкацiї будуть надто нахабнi, можлива мовчазна
пiдтримка протестiв навiть iз боку нинiшнiх прихильникiв регiоналiв.

Якщо ж буде реалiзований проросiйський сценарiй розвитку зовнiшньої полiтики, тодi ймовiрнiсть силового сценарiю реакцiї влади на протести зростає в рази.

Ю. Романенко: - Що далi вiдкладатимуть реформи на лiнiї стосунків "держава-великий капiтал", "держава -- середнiй клас", "влада - народ", то бiльшою буде ймовiрнiсть, що країна вибухне рiзними протестами, якi можуть дуже швидко перерости в бунт. Очевиднiсть всеукраїнської революцiї залежить вiд того, наскiльки впишеться в порядок дня нова полiтична сила, котра зароджуватиметься з протестних настроїв, наскiльки системнi пропозицiї вона зможе "видати".

Зауважте, нове завжди вистрибує знизу - як чорт iз табакерки, наївно шукати лiдерiв майбутнього в нинiшнiй Верховнiй Радi. Це, може, й не найкращий приклад, але нiхто не мiг передбачити злету Ленiна як диктатора величезної комунiстичної iмперiї ще 1916-го, за рiк до Жовтневої революцiї. До того часу це був один iз багатьох "ворохобникiв" спокою у державi, що писали малотиражнi книжки та статтi (перебуваючи переважно в емiграцiї).

Як розвинеться ситуацiя пiсля того, як лiдер "знайдеться"? Знаєте, якщо на площу виходить тисяча осiб, влада виводить "Беркут", а якщо виходить 100 тисяч осiб, то вона, як мiнiмум, пiде домовлятись. Якщо вийде мiльйон, думаю, влада вiддасть вiжки правлiння без особливого опору. Бо для цього середовища краще домовитися i пожертвувати найбiльш одiозними фiгурами, анiж ризикувати втратити все, переходячи до вiдкритого протистояння iз застосуванням зброї.
Європа: ми з нею чи проти?

Я. Макiтра: - Євросоюз чекатиме двох подiй: по-перше, рішення Європейського суду з прав людини щодо Тимошенко i його виконання з боку України, по-друге, парламентських виборiв. Якщо рішення Євросуду не виконають, а вибори проведуть iз брутальними порушеннями, то про угоду про асоцiацiю з ЄС можна забути. Нинi все йде до того, що угоди навiть не парафують.

До речi

- 2012-й може стати роком потрясiнь не лише у свiтi, але й в Українi?

- Звичайно, - каже Володимир Iщенко, координатор монiторингу колективних протестiв Центру дослiдження суспiльства. - У свiтi ситуацiя загострюється: революцiї на
Близькому Сходi, масовi захiдноєвропейськi протести, до того ж дуже радикальнi, тощо. Майже вся свiтова економiка перебуває на межi радикального виходу з теперiшньої ситуацiї. I це не може не позначитись на Українi.

- Частота протестiв i далi зростатиме?

- У разi продовження курсу соцiальної полiтики, яку проводить уряд, навряд чи можна сподiватися, що таких кампанiй стане менше. Радше навпаки, оскiльки невдовзi вiдбудуться вибори. А за допомогою виступiв можна натиснути на владу, бо вона в цей перiод не буде готова проводити непопулярнi рiшення, думаючи про свiй рейтинг.

- Чи є прогнози про можливiсть загальної потужної революційної хвилi в нашiй країнi?

- Думаю, ми йдемо до цього. Рiзнi соцiальнi групи у своїх вимогах будуть об'єднуватись проти влади. Усвiдомлення того, що нашi iнтереси є спiльними, поглиблюватиметься. Однак для об'єднання потрiбна органiзацiйна структура, яка зможе ефективно мобiлiзувати рiзнi групи, аби згенерувати всi їхнi вимоги в певнiй полiтичнiй програмi.