Неділя, 22 січня 2012, 20:31

В Тернополі зробили "живий ланцюг". Та не всі знали навіщо

Люди тримались за руки, співали гімн та патріотичні пісні, покладали квіти до пам'ятників, але... дехто з учасників заходу до Дня Соборності не зміг відповісти, в якому святі вони беруть участь і звідки воно виникло

Сотні тернополян 22 січня взялися за руки й утворили "живий ланцюг" від пам'ятника Тарасові Шевченку до пам'ятника Степанові Бандері. Так відзначили День Соборності України.
Почалося усе з мітинга біля пам'ятника Кобзареві. Там зібралися сотні тернополян, декілька десятків прапороносців від різних політичних сил та зо два десятки правоохоронців.
- Сьогодні ми зібралися, щоб більше як через дев'яносто років згадати цей день, великий день, - розпочав мітинг депутат облради Степан Барна.
Далі до слова запросили й представника Українського козацтва Романа Півторака.
- Шановні тернополяни, дорога українська родино, - почав пан Півторак. - За те, що ми сьогодні зібралися, що маємо сьогодні державу, заплачено надто високу ціну: тисячі і тисячі, мільйони українців. А що найбільш болюче - це мільйони молодих українців, цвіт нації йшли на тортури і на муки, щоб ми мали можливість розмовляти рідною українською мовою, вшановувати на рідній українській землі дух українства.
Після промов, патріотичних пісень та віршів відбулось покладання квітів до пам'ятника Шевченку. Після цього люди почали формувати ланцюг. Аби ланцюг ніде не розривався, людьми керували декілька координаторів. Степан Барна з гучномовцем закликав тернополян співати гімн. Після кількох хвилин ланцюг почав рухатися до пам'ятника Бандері. Там теж поклали квіти.
Дорогою ми попросили людей розповісти, що вони святкують і звідки це свято взялося.
- Ми нічого не будемо говорити, - відказала журналістові одна з декількох жінок середнього віку. - Не знаємо, чи можна. Щоб потім проблем не було.
Запитали інших жінок. Ті відповіли:
- Вирішили проявити національну свідомість, - такою була відповідь однієї з панянок. - А що сталося, знаємо: об'єдналися Правобережна та Лівобережна Україна. Коли - не пригадаю.
Порозпитували й молодих людей, яких на заході була чи не половина.
- Ми прийшли, щоб вшанувати пам'ять тих, хто поліг за неньку-Україну, - відповів один із молодиків. - Звідки свято? Ой, не помню з історії вже нічо...
З юнаком були солідарні й молоді люди, які були поряд. Вони, як самі зізналися, "не помнять" історії. Розмовою зацікавилась жінка, яка стояла поряд.
- Та як не пригадуєте? Сьогодні ж тільки захід відбувся в училищі, - звернулась жінка до молоді. - А ви не пригадуєте. Відбулось возз’єднання ЗУНР та УНР. Хлопці, ну як забули? Нині ж розповідали…

Відео  “20 хвилин”