Колись монолітна проукраїнська та націоналістична "Свобода" не витримала випробування владою.

Перемоги, які почалися в Тернополі, найближчим часом можуть дати старт кінцю партії Тягнибока.

Той кінець свободівці постійно відтягують, як тільки можуть, маскуючи проблеми в партії спітчами про "внутрішню" дискусію та покриваючи все "партійною дисципліною".

Програні парламентські вибори у 2014 році перший і найяскравіший приклад політичного завершення такої короткої карєри ВО "Свобода" у владі на рівні держави.

А от з Тернополя може розпочатися традиційний для подібного роду партій розкол.

Свободівці-прагматики беруть гору над свободівцями-романтиками.

Прагматики чітко розуміють, що хвилю треба ловити на гребені, бо дуже швидко вона падатиме вниз. Хто на гребені - той має шанс бути над водою значно довше, ніж той, хто опинився під хвилею.

Саме тому свободівці пішли на союз зі своїми політичними опонентами - порошенківцями.

Для свободівців-прагматиків "орли Авакова" не становлять загрози, адже по судах та каталажкаях тягають не їх, а свободівців-романтиків.

А от люди Сиротюка, які таки випросили для себе посади, тепер розриваються між "красивими та мудрими".

Найважче напевне пану Бицюрі, який раніше обзивав голову ОДА Степана Барну, а тепер змушений сидіти за одним столом з секретарем ради, кумом Барни - Шумадою.

Ставлення свободівців до людей з команди Порошенка і може призвести до розколу цієї партії.

Головною інтригою стане позиція голови багаторічного партії Олега Тягнибока.

Одного разу він вже свій вибір зробив, примусивши своїх однопартійців в Тернопільській міській раді утворити союз з порошенківцями.

Чи не помилився бува лідер?

"Тернопільський тиждень"