На кожні вибори так звані «чорні» технології стають все чорнішими та технологічнішими. І чим більша ціна питання для учасників прегонів, тим більші кошти (до речі, ще треба дізнатися, де вони взялися) вкладаються в поливання брудом опонентів.

Для сьогоднішньої влади в місті Тернополі настав час істини. Адже правляча партія «Свобода» вважається владою в нашому краї з 2009 року, відколи побратими Тягнибока перемогли на позачергових виборах до обласної ради. Підкріпили цей результат міські партійці, отримавши більшість депутатських мандатів на виборах до міської ради. Потім ще трохи керував в кріслі голови ОДА свободівець Олег Сиротюк, я його люди працюють на керівних посадах ще досі. Формально є всі ознаки того, ща на Тернопільщині ВО «Свобода» - партія влади. До речі, за словами самих тягнибоківців, перемоги в них почалися саме з Тернополя.

Прийшов час пожинати плоди «перемоги».

А про що звітувати? Індивідуального опалення – немає. Цілодобової подачі гарячої води – немає. Наступить зима і труби знову будуть гріти землю – зрушень немає. Сміттєпереробного заводу – немає. Нового поліготу ТПВ – немає. Безкоштовного проїзду в танспорті для пільговиків – немає. Навіть немає ще двох теплих тротуарів, хоча один таки збудували, але більше для піару та собак, ніж для людей. До речі, притулку для собак – теж немає.

Все це обіцянки свободівської влади, які навіть не намагалися бути вирішеними. А якщо люди більше не вірять популістам, то яким ще способом можна сподобатись електорату? Правильно – за рахунок очорнення опонентів.

От тим і займаються зараз політтехнологи тернопільської «Свободи». І найбільше бруду виливається на партію «Обєднання «Самопоміч» та її лідерів – Садового та Пастуха.

Корені такої «любові» сягають міста Лева, де міський голова Андрій Садовий відмовився співпрацювати зі «Свободою» (також має більше в міській раді Львова) в питаннях дерибану парків міста та наполягав на виділенні земельних ділянок виключно через аукціон.

Тому свободівці, які недоотримали «прибуток-відкат» і лиють бруд на «Самопоміч», розуміючи, що вже зовсім скоро дерибан