Понеділок, 05 травня 2014, 13:10

Поїхав я недавно до Монастириська спеціально послухати Юлю Володимирівну Тимошенко. Знав, що її з позицій влади чи кандидата до влади більше не буде можливості почути вживу, оскільки це її останні вибори, які вона зі своєї командою однодумців так намагається не допустити.
Останні події в країні – втрата Криму, бої з терористами на Донбасі, кровопролиття в Одесі свідчать, що настав час формувати нову більшість у Верховній Раді України, щоб відсторонити партію «Батьківщина» від влади. Це секта по типу «Білого братства», яка повинна бути негайно розпущена, а Тимошенко – негайно зняти свою кандидатуру з президентських виборів, оскільки на ній, у тому числі, лежить вся відповідальність за події в країні.
Підготовка до мітингу здалася мені дуже знайомою, - переважна більшість людей завозилося з навколишніх сіл державними шкільними автобусами, інші – працівники Монастириської районної адміністрації та державних установ. Схоже, команда Юлії Володимирівни працює за таким самим принципом, як і Хоптян чи Янукович, насильно заганяючи людей на свій спектакль. Коли дізнався, хто займався організацією проведення мітингу, стало все на свої місця – колишня поплічниця бувшого губернатора Тернопільщини Михайла Цимбалюка, і, за сумісництвом, його заступник Ольга Гузар.
Куди дивиться головний люстратор області, водій Василя Деревляного, Віктор Мартинюк?! Відомо, що Ольга Гузар сприяла (була посередником) у незаконному виділенні сину М.Цимбалюка землі поблизу кондитерської фабрики «Тера» та будівництві такого собі містечкового Межигір’я силами і за кошт фірм скандально відомого шахрая Зеновія Щепановського…
Перші слова Юлії Володимирівни: «Я вибачаюся, що зустріч зі мною затрималася. Але по дорозі мені довелось три рази зупинятись. Просто люди просили поговорити». Мені так стало ніяково перед старенькими бабусями, котрі, можливо, по своїй волі чи проханню фермера, котрий орендує їх паї, кинули господарку, приїхали на тому шкільному автобусі і повинні були вистояти в спекотний день 2 години, чекаючи Ю.Тимошенко, котра «мусіла» поговорити з людьми. Знайомі даішники казали, що з моменту виїзду з Рівного кортеж Юлії Володимирівни ніде не зупинявся, а летів на такій швидкості, що Ю.Тимошенко була ближча до розмови зі Всевишнім, аніж з простими людьми.
До речі, вернуся до організації приїзду і проведення мітингу. Василь Деревляний і компанія, замість того, щоб подумали про простих людей, забезпечивши їх найнеобхіднішим – водою та можливістю перепочити, роздавали кожному по 3 примірники газети з чорним піаром основного опонента Петра Порошенка, а напередодні газета білосердечних ввела в оману громадськість, приписавши колишнього губернатора Тернопільщини Валентина Хоптяна до команди Ю.Тимошенко.
А якщо врахувати, що сцену було змонтовано поблизу місця скорботи за священником УАПЦ отцем Михайлом, куди люди досі ходять відмолювати душу померлого, стають зрозумілими натяки окремих людей про співрозмірність партії і оточення Юлії Володимирівни із сатанинською сектою «Білого братства».
Юлія Тимошенко весь час виступала, як самка.

Її мета - показати, що вона всіх буде опікати, всі повинні підкориться її волі, а вона за всіх знає, що потрібно робити і як потрібно жити.

Саме цим Тимошенко надзвичайно небезпечна. Якщо їй дати владу, вона буде всіх сама судити, карати, вказувати, як кому потрібно жити і робити. А оскільки вона жінка з дуже багатьма фобіями та відповідними маніями, то її функціонування в якості політичного і державного лідера буде надзвичайно небезпечно для України, буде мати трагічні наслідки.
Адже, у більшості українців, особливо на заході країни, присутній індивідуальний початок і вільна кооперація. Колективна свідомість тут не притаманна. Вона переважає тільки у фабричного пролетаріату і люмпенів - у Луганській і Донецькій області. Саме в цьому регіоні сильна тенденція несамостійного населення, зайнятого на низько індустріальних виробничих структурах, власниками яких є олігархи, підконтрольні Москві.
Недарма Ю.Тимошенко так довго і душевно розповідала про В.Путіна і його «любов» до Батьківщини. Склалося враження, що Юлія Володимирівна зможе управляти народом у країні, де панівною є модель кочуючого бандита, що прагне знайти життєвий горизонт і перетворитися на стаціонарного бандита (як свого часу і зробив В.Янукович). Саме вони прагнуть знайти собі головного пахана, самого сильного, який візьме їх під захист. Можливо, на сході держави такий підхід Ю.Тимошенко до функціонування тандему влада-народ дасть певний відсоток електоральної підтримки, але в більшості регіонів України закарбовані спогади предків про великих вождів і колективізацію.
Микола Старосільський