Субота, 14 грудня 2013, 20:23
Коли у 2010 році Тернопіль сколихнула звістка про обвинувачення власника розважального комплексу «Алігатор» Валерія Борисова у низці злочинів, у правдивості версії правоохоронців сумнівалися навіть ті, хто не знав керівника закладу особисто. Хтось його жалів, хтось - зловтішався, але всі розуміли, що мала місце масштабна рейдерська атака. Люди, які загарбали у свою власність розкішний і унікальний розважальний комплекс, не змогли дати з ним ради, і «Алігатор» врешті зник із карти «родзинок» міста. А Валерій Борисов тільки місяць тому зміг знову повернутися до Тернополя. Сьогодні він готовий розповісти страшну правду про те, як рейдерські угруповання в Україні захоплюють бізнес і ламають людські життя.
Те, що певні люди кинули оком на «Алігатор» і мріють отримати цей бізнес, Валерію Борисову натякнули ще за півроку до всіх подій. На той час Україну ще не накрила фінансова криза, тому заклад процвітав, модернізовувався і мав репутацію найелітнішого та наймоднішого розважального центру в Тернополі. Тут залюбки відпочивали поважні чиновники та бізнесмени, молодь та сім’ї з дітьми, тренувалися любителі спорту, поселялися з комфортом гості міста. Зовні все виглядало так, начебто своїм власникам «Алігатор» приносить просто шалені прибутки. Відтак зрозуміло, що комплекс як вид бізнесу цікавив не одну людину.
Отримавши попередження, Валерій Борисов став обачнішим, постійно був напоготові, однак навіть не уявляв, звідки саме прийде біда. Аж раптом почалися активні наїзди на «Алігатор» з боку найрізноманітніших структур.
- Хто тільки не перевіряв нас – і податкова, і контролюючі органи, навіть світло нам відрізали, - пригадує Борисов. Однак він щодня був на місці і боронив заклад від проблем. Зрештою усі зрозуміли: допоки власник «Алігатора» на волі, він захищатиме свій бізнес до кінця.
Крок перший: судовий спір
- На той час у мене було два іпотечних кредити, - розповідає Валерій Олександрович. - Кредитна лінія на 8 мільйонів була взята у банку «БІГенергія» на закупівлю обладнання і запуск аквапарку та нічного клубу. Інший невеличкий кредит ми взяли у тому ж банку на модернізацію готельного комплексу. Приміщення, де розташований аквапарк, належали фірмі «Алігатор-2», а готель та ресторан – фірмі «Алігатор». Оскільки на момент відкриття кредитної лінії аквапарк ще не мав достатньо власних активів, його поручителем у банку виступила фірма «Алігатор». Однак домовленість із банком була наступна: як тільки аквапарк починає працювати, поручительство анулюється. Та банкіри обманули мене - поручительство так і не було скасоване. Більше того – в односторонньому порядку банк збільшив розмір кредитної лінії до 25 мільйонів гривень, побачивши, що активи аквапарку збільшуються, бо ж усі позичені кошти дійсно були вкладені в обладнання.
Три роки поспіль фірми Борисова справно погашали кредити. Однак наприкінці 2008 року Україну накрила криза, яка враз зупинила всі економічні процеси в державі. Особливо постраждали ті, хто мав непогашені позики у валюті, адже її курс миттєво виріс удвічі. Тим не менше, банки, як могли, намагалися поживитися за рахунок українців, котрих криза загнала у глухий кут. До прикладу, сумнозвісний «Укрсоцбанк» (сьогодні відомий як «Юнікредитбанк») ще й удвічі збільшив відсоткову ставку для людей, котрі мали кредити у валюті, тим самим поставивши їх в умови, коли кредит, збільшений одразу в 4 рази, погасити стало неможливо, а тим часом за безцінь забирав усе заставне майно…
Непроста склалася ситуація і в «Алігатора», адже банк-кредитор теж опинився на межі банкрутства і вимагав сплати кредиту. А фірма Борисова, на жаль, не мала такої змоги, адже у зв’язку із кризою заклад миттєво спорожнів від відвідувачів.
Щоб вийти зі скрутного становища, власник «Алігатора» поїхав у Київ до тимчасового адміністратора, котрий управляв процесом ліквідації банку, і домовився про те, що «Алігатор-2» перекредитується в іншому банку та погасить заборгованість «БІГенергії».
- Однак на той момент перекредитацію унеможливлював той факт, що аквапарк ще не до кінця було здано в експлуатацію, - пояснює Валерій Олександрович. - А отже, були відсутні документи про право власності на нього. Втім, ліквідатор «БІГенергія» пообіцяв мені допомогти із узаконенням об’єкта, аби його можна було віддати у заставу іншому банку та за рахунок отриманого нового кредиту погасити існуючий борг. На цьому й погодили.
На радощах від вирішення питання Валерій Борисов повертається до Тернополя. Він навіть не зауважив імені ліквідатора «БІГенергії», з котрим вів перемовини. І точно не уявляв, що саме ця людина змінить уже невдовзі все його життя. Звали посадовця Володимир Клименко…
І вже згодом банк «БІГенергія» несподівано порушує всі домовленості й подає позов до суду з вимогою передачі йому заставного майна «Алігатора-2» і майна «Алігатора» як поручителя. Суд першої інстанції задовольнив позов, однак Борисов подає апеляцію до Львівського апеляційного господарського суду і повністю виграє спір, адже всі домовленості з банком він виконав. Відтак попереду залишається остання інстанція – Вищий господарський суд у Києві, слухання в якому призначені на 25 травня 2010 року. Борисов був упевнений, що виграє і там…
Крок другий: нейтралізація власника
Рівно за 4 дні до суду, 21 травня 2010 року, до офісу Борисова увірвалися силовики у масках. Миттєво вибили з рук телефон, аби не міг нікому подзвонити, і пред’явили цілий ряд звинувачень. Паралельно в офісі власника «Алігатора» провели обшук.
- Будучи шокованим подіями, які за лічені хвилини розгорнулися в моєму кабінеті, я спершу ніяк не міг зрозуміти, про що йдеться. І лише потім згадав історію, яка мене взагалі не стосувалася, і з якої, як виявилось, і виросли ноги до усіх цих подій, - пригадує Валерій Борисов. – Ще наприкінці 2009 року мій товариш позичив своєму другу гроші, які той не повернув. Позичальник написав розписку в тому, що винен певну суму (до речі, експертиза засвідчила справжність цього листа), але не зумів повернути борг вчасно, тому й запропонував компроміс: він залишає у завдаток свій автомобіль. Відтак моя роль у цій справі зводилася до одного: я всього лиш дозволив другові проставити цю машину на території «Алігатора». Як наслідок, правоохоронці звинуватили мене у вимаганні і повідомили, що позичальник написав заяву до міліції, начебто я силою забрав у нього автівку.
Те, що справа «шита білими нитками», бачили всі, хто був присутній на процесі, в тому числі й журналісти нашого видання, котрі не пропустили жодного засідання. Приміром, потерпілий вказав у своїй заяві, що 1 грудня 2009 року Борисов разом із машиною силою забрав у нього ще й дозвіл на володіння зброєю. Втім, уже 21 грудня той же потерпілий буде зупинений працівниками ДАІ за скоєне правопорушення, і в адміністративному протоколі запишуть, що в якості документів, що посвідчують особу, водій пред’явив… дозвіл на володіння зброєю! Значить, документи не могли бути у Борисова, а залишалися у свого власника. Однак суддя не взяв до уваги цього факту. А коли в залі засідань прозвучала теза про те, що під час обшуку в Борисова знайшли купу незареєстрованої зброї і наркотики, присутні в залі відверто реготали. Цей старий міліцейський трюк відомий нині навіть дітям. А власне «Алігатор» був відомий у Тернополі тим, що вживання будь-яких наркотиків там було категорично заборонене. Зрештою, прокуратурі вистачило розуму зняти ці обвинувачення. Не взяв суд до уваги і той факт, що потерпілий під час засідання заявив про відмову від своїх свідчень і про тиск, який на нього чинять правоохоронці. Чоловіка миттєво вивели із зали, а за півгодини принесли заяву, де потерпілий пише, що начебто перебуває у Києві і підтверджує все те, що сказав у досудовому слідстві. Все відбувалося на очах у судді, однак він вперто не бачив цинічної вистави, яку розігрували на його очах. Згодом потерпілий знову передасть до суду нотаріально завірену заяву про те, що всі звинувачення проти Борисова – не правдиві. І знову суд не візьме її до уваги. Усім стало зрозуміло: вирок Борисову вже підписано…
Крок третій: рейдерське захоплення
Отож, як виявилось, кінцева мета війни з Борисовим – заволодіння «Алігатором». Аби власник не перешкоджав рейдерам і не захищався у судах, його просто нейтралізували, арештувавши за сфабрикованою заявою всього за 4 дні до розгляду справи судом найвищої інстанції. І оскільки власник «Алігатора» уже не зміг представляти своїх інтересів у судовій залі, вимоги банку визнають цілком правомірними. Юристи й адвокати Борисова теж не приїхали на процес. Частина їх переймалася подальшою долею свого шефа, котрому висунули обвинувачення, інші ж просто накивали п’ятами…
Оцінюючи події трирічної давнини з відстані сьогодення, одразу виникає запитання: яким чином банк повністю забрав комплекс, оціночною вартістю понад 80 мільйонів гривень, якщо «Алігатор» був винен всього 25 млн.? Річ у тім, що в документах, які банкіри виготовили на оцінку майна, була суттєво занижена площа приміщень. Приміром, там, де насправді було 10 тисяч квадратних метрів, у документах значилося всього 1,5 тисячі тощо. Відтак у суді за відсутності сторони відповідача справу було представлено так, начебто покрити борг перед банком міг тільки увесь комплекс – і готель, і аквапарк, і нічний клуб, тобто і майно позичальника «Алігатор-2», і майно поручителя – фірми «Алігатор».
Однак ланцюжок рейдерської схеми на цьому не обривається і тягнеться далі - до тих людей, які, ймовірно, із самого початку придумали і втілили її в життя. Адже, як побачимо далі, за усіма цими подіями стояли люди, дуже наближені до чинної влади.
Після набрання чинності судового рішення всі активи «Алігатора» якимось чином опиняються у розпорядженні «Укрінбанку», головою Правління якого на той час став… Володимир Клименко! Так, той самий ліквідатор «БІГенергії»... Той, у свою чергу, готується балотуватися у народні депутати по північному виборчому округу нашої області в 2012 році і, зрозуміло, зацікавлений мати бізнес у Тернополі на базі «Алігатора».
- Заволодівши приміщеннями, банк отримав у своє розпорядження величезний розважальний комплекс, але – без дозвільних документів, - пояснює Валерій Борисов. - Офіційно реалізувати його в такому випадку не можливо, але Клименко цього й не прагнув. Його метою було виведення комплексу у власне користування. Відтак «Алігатор» продають підставній київській фірмі «Акція». Вся оборудка обійшлася лише у 13 мільйонів гривень, тоді як оціночна вартість тільки аквапарку і нічного клубу складала понад 80 мільйонів. Готельний комплекс відійшов взагалі за якихось 1,3 мільйона. До речі, перебуваючи у Києві, я завітав за адресою, вказаною у реєстрі як офіційне місцезнаходження «Акції». Зрозуміло, ніякої фірми з такою назвою там немає і ніколи не було. Хоча номінально вона понині – власник «Алігатора». Було би зрозуміло, якби комплекс був реалізований за реальною вартістю. Тоді банк забрав би своїх 25 мільйонів кредиту, а решту повернув моїй сім’ї. Або ж повернув кошти своїм вкладникам, які постраждали в період кризи. Але ж ні: «БІГенергія» просто певним чином передає активи «Укрінбанку», той продає усе заставне майно за вдвічі заниженою ціною і воно опиняється у приватних руках. І за кожною оборудкою стоїть лише одне прізвище: Клименко. І хтозна, чи вся ця схема пройшла би безкарно, якби не два фактори: солідні кошти банкіра і… вплив на всіх рівнях заступника губернатора Тернопільщини Юрія Желіховського.
Крок четвертий: розв’язка
І дійсно, пригадуючи виборчу кампанію Клименка, яку відкрито очолив заступник нашого губернатора Юрій Желіховський (про його причетність до інших віртуозних фінансових афер у Тернополі наша газета вже неодноразово писала), котрий відкрито агітував за кандидата-банкіра у селах і селищах північних районів області навіть у свій робочий час, можна здогадатися, хто нарадив банкіру захопити ласий шматок у вигляді «Алігатора» і чому Борисов просто не мав шансів протистояти своїм опонентам. Цілком ймовірно, що бізнесмену пригадали і його активну прихильність до опальної Юлії Тимошенко, і категоричну відмову вступити до лав Партії регіонів. Зрозуміло й те, чому і правоохоронці, і судді відкидали очевидні факти та підтримали обвинувачення, що не трималося купи. Виглядає так, начебто людина, котра дала вказівку нейтралізувати Борисова, була для них неабияким авторитетом. Ми сьогодні можемо тільки здогадуватись, чи був причетний до цієї рейдерської схеми сам голова ОДА, очільник «регіоналів» Тернопільщини Валентин Хоптян, а чи його заступник діяв потай від свого шефа…
Однак торішні вибори до парламенту Клименко програв, і його зацікавленість у розважальному комплексі (вірніше – його фінансуванні) зникла. Окрім того, саме перед усіма цими подіями Борисов затіяв масштабну модернізацію «Алігатора», а тому та частина, де працювали нічний клуб, бар, дискотека та боулінг, була повністю зруйнована і готувалася до оновлення. Банкір не був готовий вкладати мільйони, щоб завершити почате, а тому обмежився лише запуском уже діючого аквапарку, сподіваючись напевне, що прибутки принаймні перекриють витрати на утримання комплексу.
Однак ланцюжок рейдерської схеми на цьому не обривається і тягнеться далі - до тих людей, які, ймовірно, із самого початку придумали і втілили її в життя. Адже, як побачимо далі, за усіма цими подіями стояли люди, дуже наближені до чинної влади.
Після набрання чинності судового рішення всі активи «Алігатора» якимось чином опиняються у розпорядженні «Укрінбанку», головою Правління якого на той час став… Володимир Клименко! Так, той самий ліквідатор «БІГенергії»... Той, у свою чергу, готується балотуватися у народні депутати по північному виборчому округу нашої області в 2012 році і, зрозуміло, зацікавлений мати бізнес у Тернополі на базі «Алігатора».
- Заволодівши приміщеннями, банк отримав у своє розпорядження величезний розважальний комплекс, але – без дозвільних документів, - пояснює Валерій Борисов. - Офіційно реалізувати його в такому випадку не можливо, але Клименко цього й не прагнув. Його метою було виведення комплексу у власне користування. Відтак «Алігатор» продають підставній київській фірмі «Акція». Вся оборудка обійшлася лише у 13 мільйонів гривень, тоді як оціночна вартість тільки аквапарку і нічного клубу складала понад 80 мільйонів. Готельний комплекс відійшов взагалі за якихось 1,3 мільйона. До речі, перебуваючи у Києві, я завітав за адресою, вказаною у реєстрі як офіційне місцезнаходження «Акції». Зрозуміло, ніякої фірми з такою назвою там немає і ніколи не було. Хоча номінально вона понині – власник «Алігатора». Було би зрозуміло, якби комплекс був реалізований за реальною вартістю. Тоді банк забрав би своїх 25 мільйонів кредиту, а решту повернув моїй сім’ї. Або ж повернув кошти своїм вкладникам, які постраждали в період кризи. Але ж ні: «БІГенергія» просто певним чином передає активи «Укрінбанку», той продає усе заставне майно за вдвічі заниженою ціною і воно опиняється у приватних руках. І за кожною оборудкою стоїть лише одне прізвище: Клименко. І хтозна, чи вся ця схема пройшла би безкарно, якби не два фактори: солідні кошти банкіра і… вплив на всіх рівнях заступника губернатора Тернопільщини Юрія Желіховського.
Попри це він і досі не вважає за потрібне офіційно ввести комплекс в експлуатацію – аквапарк донині працює без жодних дозвільних документів (це редакції підтвердили і в управлінні Держархбудконтрою в області, і в міській раді), а виручених коштів навіть не вистачає на оплату комунальних послуг. Ймовірно, Клименко упевнений, що його високопоставлені друзі в кабінетах ОДА вирішать усі проблеми із законом, тому не тільки не готує документів на узаконення закладу, а й на 19 грудня планує урочисте відкриття готельного комплексу. Хоча, як вдалося з’ясувати, і на нього немає жодного папірця.
- За документами – це відомчий гуртожиток (це нам також підтвердили і в міській раді – ред.), - каже Валерій Борисов. - До речі, у ньому прописана і тимчасово проживала моя сім’я, але нинішні власники ні мене самого, ні моїх дружину та дітей навіть на поріг не впускають. Коли ми попросили хоча би забрати свої речі, до нас просто викликали охорону і дільничого, котрі рішуче стали на захист загарбників.
Сьогодні Валерій Борисов не боїться називати вголос імена людей, які стояли за всіма подіями, що кардинально змінили його життя. «Юрій Желіховський впливав на дії міліції, на позицію прокуратури та на рішення суддів, він перекупляв людей, які могли свідчити проти мене чи надати компрометуючу інформацію про мою діяльність», - стверджує Валерій Олександрович. Якби не їхнє втручання, війну з Клименком вдалося би виграти, впевнений бізнесмен. Однак партійні квитки стали надійним оберегом для чиновників, котрі заради наживи ось так цинічно зруйнували життя цілої сім’ї і так не змогли дати ради відібраному бізнесу. Втім, здається, крапку у цій історії ставити ще надто рано…
ЗМІ ПО ТЕМІ
«Тандем Володимира Клименка і його радника – екс-працівника СБУ, генерал-лейтенанта Миколи Герасименка увійшов в «Укрінбанк» напіврейдерським способом, витіснивши колишнього керівника. До їхнього приходу банк не мав проблем ні з репутацією, ні з якістю обслуговування… До цього Клименко займав посаду ліквідатора збанкрутілого банку «БІГенергія», але так «вдало» все наліквідував, що НБУ був змушений його звільнити… Після зміни власників і правління «Укрінбанку» нова команда на чолі з Клименком-Герасименком почала активно займатися схемами «кидків» клієнтів. Зі слів співробітників Нацбанку, вони регулярно викривляють звітність банку, підробляють документи… Так 27 серпня 2010 року «Укрінбанк» продав удвічі дешевше його ринкової вартості офісний центр ТОВ «Біла Акація», який перебував на той час у заставі банку. Перед тим шляхом обману і підробок банк заволодів всіма необхідними документами… Те саме було зроблено і з розважальним центром у Тернопільській області (мається на увазі «Алігатор» - ред.)… Можливо, тому Клименко і Герасименко терміново приглядають собі мажоритарні округи. Пройти в парламент й отримати статус депутатської недоторканості - для них зараз головне завдання… Вже відомо, що Клименко пригодовує керівництво Тернопільської області…».
www.hiblogger.net, 06.03.2012 р.
«Особливо метикуваті спритники мають величезні «дивіденди» на виводі грошей з банків-банкрутів, на спекуляціях з валютою і махінаціях з рефінансуванням. В Україні є достатньо конкретних прикладів роботи подібних «фінансових гуру». Одним із найяскравіших прикладів такого плану фахівців є фінансова діяльність діючого голови Правління «Укрінбанку» Володимира Клименка…»
Український банківський портал (www.banker.ua)
«25 квітня в місті Кременці в робочий час провели так звану нараду за участю заступника голови ОДА Юрія Желіховського. На неї звезли весь районний «актив». Не зважаючи на заборону чиновникам займатися політичною агітацією, заступник Хоптяна влаштував бенефіс для київського банкіра родом із Луганщини Володимира Клименка. Цей достойний товариш майже виграв тендер на право балотуватися від Партії регіонів на північному окрузі Тернопільської області. Для того, щоби до районної еліти краще довести «лінію партії», Желіховський покликав самого Клименка, а також голову «Укравтодору» Володимира Демішкана. Разом ця трійця, як стверджують очевидці, більше ніж годину обіцяла кременчанам ледь не золоті гори…»
www.poglyad.te.ua, 26.04.2012р.
Матеріал підготовлено журналістами газети «Номер один»