Середа, 23 грудня 2020, 15:33
Плівки Суспільного в суді.
"Наслідок семирічної роботи на обласному радіо іноді мені заважав. Дотепер лишився отой фантом прямого ефіру. Так – ніби я досі в ефірі. Де б не була.
Старші колеги на радіо настільки колись втокмачували мені в голову про правильність наголосів, що навіть якщо розбудити мене серед ночі, я скажу, наприклад, «взялИ», а не «взЯли» і мовлю «аджЕ», а не «Адже». Радіо – це передусім звуки, паузи, тони…
Тому робота на радіо дуже загострює слух. Уже на телебаченні яскраве відео іноді відволікає від правильності чи неправильності мовлення.
Так от. Слухала сьогодні диктофонні записи, які керівництво тернопільського Суспільного представило у суді. Другий запис різнився темпами голосів, ритмами, інтонаціями й емоціями. А ще – робота на радіо навчила безпомилково визначати живу розмову від тієї, яку «підчистили», тобто позабирали навіть дихання людини, яку записували. А коли позабирали деякі слова чи обрубали частину слова, тим більше. А коли «доліпили» одну розмову до іншої, теж неможливо не ідентифікувати.
Словом, позбирало керівництво Суспільного всі диктофонні записи, які відбувалися, коли мене з якогось приводу за час моєї роботи кликали до кадровика і підійшли до цього дуже творчо. З кількох бесід зробили одну. Підмонтували розмову, яка була про відпустку із ще якимись розмовами. В цілому, вийшла якась розмова про підписання якогось документу.
Здогадуюся, що мої опоненти хочуть довести, що я нібито добровільно підписала заяву на звільнення. А-я-я-й… А як же загострений слух людини, яка колись працювала на радіо? А як же можлива експертиза цього запису? А ще – тим більше, коли той, хто підписував наказ про звільнення і звертався із запитом до психоневрологічної лікарні, вміє монтувати і аудіо звуки, і відео.
Ну що ж ви так?"